–еакц≥¤ украњнських пол≥тик≥в щодо за¤ви, ¤ку зробив два дн≥ тому президент –‘ св≥дчить про смисловий дефолт, ¤кий сьогодн≥ характерний дл¤ нашого правл¤чого класу в ц≥лому.
якщо б цього дефолту не було, то зам≥сть коментар≥в ми вже мали би вимальований †контекст ситуац≥њ, в ¤к≥й була зроблена ц¤ за¤ва, контекст, в ¤кому сьогодн≥ перебуваЇ ≥ сама ”крањна ≥ весь пострад¤нський прост≥р.
‘ормально зверненн¤ ѕрезидента –‘ Ц це зверненн¤ до ѕрезидента ”крањни, але по сут≥ - це зверненн¤ до украњнського народу. ÷е намаганн¤ в≥дд≥лити погану владу в≥д хорошого, братського, дружнього народу, розсварити народ ≥ державу. ÷им займаЇтьс¤ ел≥та –‘ уже не один р≥к. ¬она стверджуЇ: ¬лада Ц погана в √руз≥њ, в ”крањн≥, тепер буде, мабуть, ≥ в Ѕ≥лорус≥њ, але народи там Ц хорош≥, оск≥льки наш≥, тобто рад¤нськ≥.
"Ќаш народ" - †це такий ≥мперський чи пост≥мперський комплекс. Ќарод в колишньому —–—– дл¤ ремл¤ ≥ дос≥ "наш" але влада у нього ≥нколи чужа, погана. «в≥дси випливаЇ висновок: хорошому народу потр≥бна ≥нша, хороша влада. Ћюди ¤к≥ знають, ¤ка влада хороша дл¤ т≥Їњ ж ”крањни знаходитьс¤ в≥дпов≥дно в ћоскв≥.
¬ ремл≥ впевнен≥, що в пострад¤нських крањнах ≥ особливо в ”крањн≥ пол≥тики б≥льш прозах≥дн≥, н≥ж народи. “ому саме через апел¤ц≥ю до народу ћедведЇв ≥ ѕут≥н намагаютьс¤ привТ¤зати до –ос≥њ ¤к ѕарт≥ю рег≥он≥в, так ≥ ≥нш≥ полупророс≥йськ≥ й псевдопророс≥йськ≥ сили, нагадати, зв≥дки "ростуть ноги" њх електоральних усп≥х≥в.
«верненн¤ ћедведЇва ¤скравий приклад такоњ пол≥тики. “аким зверненн¤м, "закидом" в публ≥чний украњнський прост≥р проблеми кризових в≥дносин –‘ ≥ ”крањни, роздмухуютьс¤ звинуваченн¤ нин≥шньоњ украњнськоњ влади в ус≥х кризах, ¤к≥ т≥льки можна у¤вити, включно з арибською.
«верненн¤ до народу "поверх" д≥ючого президента, (хоча формально зверненн¤ н≥бито до нього), †"поверх" пол≥тичних ел≥т ”крањн≥, "поверх" кандидат≥в в президенти маЇ на мет≥ зм≥нити основний пор¤док денний президентських вибор≥в, зробити з них†референдум з недов≥ри збанкрут≥лому "прозах≥дному курсу" помаранчевих ≥ дов≥ри новому пророс≥йському курсу.
якщо це вдастьс¤, то тод≥ кожного наступного разу у нас вже будуть не вибори, а референдум з дов≥ри до тих пол≥тик≥в, ¤к≥ "п≥дв'¤залис¤ до теми" ≥ покл¤лис¤ проводити пол≥тику ремл¤. ÷е також ≥ тест на ло¤льн≥сть, спроба оплести мережею зобовТ¤зань† майбутнього президента ”крањни.
Ќа жаль, дехто вже пройшов цей тест ≥з надзвичайною швидк≥стю ≥ високими балами.
јле за ц≥Їю зовн≥шньою оболонкою, за цим реЇстром звинувачень ≥ образ, претенз≥й, ¤к≥ сто¤ли в в≥деозверненн≥ президента –‘ прогл¤даЇтьс¤ ≥ серйозн≥ший зм≥ст ≥ б≥льш серйозн≥ реч≥.
—мисл сучасноњ рос≥йськоњ внутр≥шньопол≥тичноњ епохи, а в≥дпов≥дно ≥ вс¤ лег≥тимн≥сть пол≥тичного режиму ѕут≥на-ћедведева будуЇтьс¤ на "прЇодолЇн≥њ" насл≥дк≥в† "лихих 90- рр." †≥з њх Ц демократизац≥Їю, приватизац≥Їю, л≥берал≥зац≥Їю, де≥мпер≥ал≥зац≥Їю ≥ т.д. “обто завданн¤ на 2010 р≥к ≥ дл¤ –ос≥њ ≥ дл¤ вс≥х пострад¤нських крањн(саме так), Ц це †подолати, забути де≥мпер≥ал≥зац≥ю 90-х рок≥в, анулювати ц≥ле 20-р≥чч¤ ≥мперського в≥дступу, де≥мпер≥ал≥зац≥њ, дез≥нтеграц≥њ, декомпозиц≥њ пострад¤нського простору.
«овн≥шньопол≥тичний пр≥оритет ремл¤ Ц уз¤ти реванш за Ѕ≥лов≥жж¤ 91 року, роз≥братис¤ з "прозах≥дними", "Ївроор≥Їнтованими", "б≥ловезькими державами", ¤к≥ виникли п≥сл¤ Ѕ≥ловезькоњ пущ≥, п≥сл¤ референдум≥в по незалежност≥, ¤к≥ були в ”крањн≥ ≥ в ≥нших крањнах пострад¤нського простору.
Ќе випадково, що ћедведЇв вискочив з≥ своњми претенз≥¤ми з в≥деоблогг≥в† напередодн≥ св¤ткуванн¤ 18-њ р≥чниц≥ Ќезалежност≥ ”крањни . ÷е намаганн¤ п≥двести рису п≥д 20-р≥чч¤м розпаду ———–, п≥д тим пер≥одом, ¤кий розгл¤даЇтьс¤ в –ос≥њ ¤к геопол≥тична катастрофа. ≤ ¤кий в ”крањн≥ розгл¤даЇтьс¤ ¤к момент виникненн¤ незалежноњ суверенноњ державност≥.
ќтже питанн¤ тут пол¤гаЇ в р≥зниц≥ трактуванн¤ лише одн≥Їњ стор≥нки ≥стор≥њ оск≥льки саме тут кардинально р≥зн≥ ≥сторичн≥ оц≥нки одного ≥ того ж пер≥оду. ƒл¤ когось Ц це траур, а дл¤ когось Ц це народженн¤.
ѕоказово, що це посланн¤ формально адресовано ёщенку - в≥н узагальнююча ф≥гура дл¤ геопол≥тичних невроз≥в ≥ психоз≥в, повТ¤заних з геопол≥тичною катастрофою початку 90-х рок≥в, в оц≥нц≥ рос≥йськоњ влади. Ќин≥шн≥й президент ”крањни Ц в очах ћедвЇдЇва Ї особою, ¤ка п≥дсилюЇ, п≥дкреслюЇ "родову травму" нин≥шнього пол≥тичного класу –‘, травму розпаду —–—– та революц≥йних под≥й на пострад¤нському простор≥ середини 2000-х рок≥в
јле лист ёщенку -† це виклик не т≥льки ёщенку, ¤к це кажуть де¤к≥ коментатори, а вс≥м† украњнським ел≥там, ¤к≥ Ї сьогодн≥, ¤к≥ були вчора, ¤к≥ утверджували ”крањну на прот¤з≥ 18 рок≥в з њњ вс≥ма стратег≥чними курсами ≥ ресурсами. ÷е виклик вс≥м парт≥¤м ≥ пол≥тичн≥й систем≥ ”крањни.
якщо ѕарт≥¤ рег≥он≥в думаЇ, що це граЇ на њхню перемогу й оч≥куЇ в≥дпов≥дн≥ економ≥чн≥ бонуси, то помил¤тьс¤. “ому що основний меседж цього посланн¤, в тому, що ”крањна маЇ право на ≥снуванн¤ ¤к незалежна держава, т≥льки ¤кщо вона буде т≥льки у сфер≥ впливу –ос≥њ.
Ќа курс б≥льш-менш самост≥йний, ”крањна не буде мати права не кажучи вже про курс до Ќј“ќ чи ™—. ќск≥льки у зверненн≥ Ї закид ≥ про складност≥, ¤к≥ Ї в рос≥йського б≥знесу в ”крањн≥, то зрозум≥ло, що узгоджувати треба буде не т≥льки зовн≥шньопол≥тичний, але ≥ внутр≥шньопол≥тичний курс, економ≥чну пол≥тику.
¬иб≥р моменту дл¤ проголошенн¤ великого наступу на ”крањну, ¤кий буде тривати принаймн≥ вс≥ 2010-т≥ роки, виходить ≥з того, що –‘ вважаЇ, що ”крањна зараз Ц це слабка крањна, њњ державн≥сть неефективна, ел≥ти розколот≥, слаб≥, парт≥¤м немаЇ дов≥ри. Ќарод перестав в≥рити в державу, а тому можна звертатис¤ до цього народу, демонструючи,† що Ї ≥нша влада, Ї ≥нш≥ альтернативи - геопол≥тичн≥ й ≥сторичн≥. « точки зору ћоскви ситуац≥¤ назр≥ваЇ така Ц ”крањна або н≥¤ка, або рос≥йська.
”же зараз –‘ претендуЇ на право вето щодо курсу украњнськоњ державност≥. ”становити цю норму Ї завданн¤м –‘ на президентськ≥ вибори в ”крањн≥ 2010 року. Ќ≥¤коњ багатовекторност≥, не кажучи вже про зах≥дний курс, зах≥дноцентризм, Ќј“ќ, у ремл≥ дл¤ ”крањни не передбачають. “≥льки курс, ¤кий буде влаштовувати –‘. ќц≥нку цьому курсу, його лег≥тимн≥сть, буде визначати т≥льки ремль.
÷е загроза непроголошеному консенсусу ел≥т, ¤кий панував в ”крањн≥ вс≥ останн≥ 18 рок≥в. ÷ей консенсус пол¤гав в, тому що за на¤вност≥ при влад≥ ¤к противник≥в, так ≥ прихильник≥в вступу ”крањни, наприклад, до Ќј“ќ, вс≥ розум≥ли, що потр≥бно мати дистанц≥ю ≥ до ћоскви.
ƒистанц≥онуватис¤ в≥д ¬ашингтону, Ѕрюсселю, але мати дистанц≥ю ≥ до ћоскви. ¬ так≥й дистанц≥йност≥ вбачалис¤ "певн≥ хоча ≥ неповн≥" гарант≥њ проведенн¤ самост≥йного зовн≥шньопол≥тичного курсу. ƒистанц≥юванн¤ в≥д ћоскви це те, що визначало основний вектор нав≥ть за багатовекторност≥.
ѕевне д≥станц≥юванн¤ в≥д ћоскви ≥ Ївропоцентризм ”крањни Ц це те, що визначало основний ≥сторичний вектор украњнськоњ державност≥ за 18 рок≥в нов≥тньоњ незалежност≥.
јле зараз постаЇ загроза нав≥ть ≥ так≥й багатовекторност≥ ≥ такому багатовекторному курсу.
“ак що оптим≥зм тих пол≥тик≥в, ¤к≥ думають, що вони зможуть, п≥сл¤ того ¤к прийдуть до влади, балансувати м≥ж сходом ≥ заходом ¤к це вдавалос¤ робити в 90-т≥ роки украњнському кер≥вництву, не виправданий.
¬иход¤чи ≥з загального контексту нин≥шньоњ рос≥йськоњ внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ пол≥тики можна ч≥тко зрозум≥ти, ¤к≥ завданн¤ ставить перед собою кер≥вництво –‘† щодо ”крањни на найближчий пер≥од.
ѕерше,- не просто привести до влади пророс≥йськ≥ пол≥тичн≥ сили, але зробити б≥льше пророс≥йською ѕарт≥ю рег≥он≥в.. "–усиф≥кац≥¤ рег≥он≥в" необх≥дна оск≥льки в них ≥снують групи, ¤к≥ схил¤ютьс¤ до заграванн¤ ¤к ≥з «аходом Ївропейським так ≥ ≥з «аходом ”крањни, тобто хочуть хоча би в≥дносно збалансувати зовн≥шню й внутр≥шню пол≥тику.
ѕо-друге,- зм≥нити формат януковича, ¤к кандидата в президенти, повернути його в той формат, ¤кий був м≥ж першим ≥ другим туром 2004 року, зробити його глашатаЇм пророс≥йських пол≥тичних сил, привТ¤зати до "кремл≥зму" черговими передвиборчими авансами ≥ анонсами.
Ћог≥ка анонсуванн¤ пол¤гаЇ† в тому, що ¤кщо народ д≥йсно проголосуЇ за януковича ¤к пророс≥йського л≥дера, то тод≥ в будь-¤кий час рос≥йське кер≥вництво зможе говорити, що це виб≥р народу, ¤кий хоче бути союзником –ос≥њ. ¬ цьому випадку поле дл¤ маневру януковича Цпрезидента буде значно обмежене.
“ретЇ, п≥дсилити, а також створити умови, щоб, так зван≥ л≥ворос≥йськ≥ пол≥тичн≥ сили мали пакет влади ≥ вплив у майбутн≥й комб≥нац≥њ влади, щоб вони зл≥ва, ≥з рос≥йського флангу давили на того ж януковича, ¤кщо в≥н буде ѕрезидентом.
якщо ситуац≥¤ в ”крањн≥ буде йти за ≥ншим, "прозах≥дним" сценар≥Їм, а по сут≥ проукрањнським, рос≥йське кер≥вництво може стати на шл¤х провокуванн¤ розколу ”крањни. ƒл¤ цього –ос≥¤ може в≥дкрито п≥дтримати "народ ёго-востока" ”крањни за принципом "хай «ах≥д забираЇ «ах≥дну ”крањну Ц це буде ћала ”крањна, а ¬еликоњ ”крањни не буде, - "восток не отдадим".
™дине, що можна протиставити цьому розвитку под≥й, це консол≥дац≥¤ всього сусп≥льства.
”крањнське сусп≥льство знову може об'Їднатис¤ на засадах ™вропейського майбутнього, на входженн≥ в Ївропейський клуб нац≥й ¤к на ≥деолог≥њ, але дл¤ цього потр≥бно, щоб народ в≥дновив в≥ру в державу й державн≥сть, отримав реальний див≥денд в≥д незалежност≥.
≤ отримати його в≥н може т≥льки в≥д власноњ ел≥ти, ¤ка повинна под≥литис¤ статками,†заробленими саме на незалежност≥. ≈л≥та повинна под≥литис¤ з народом своЇю реальною владою, щоб народ пов≥рив ≥ своњй влад≥ ≥ соб≥,† в свою державн≥сть ≥ у своЇ майбутнЇ. “обто потр≥бно терм≥ново проводити реформи, вводити справедлив≥ суди, гарантувати майнов≥ й соц≥альн≥ права громад¤н, тощо.
ѕотр≥бно п≥дсилювати владу, ≥ думати про проект "Ќезалежн≥сть-2", оск≥льки незалежн≥сть, ¤ку ”крањна отримала в† 91-му роц≥, незалежн≥сть в≥д —–—–, а не в≥д –ос≥њ, себе вже вичерпала. ÷е важкий шл¤х, але його альтернативою Ї ведмежа любов.
14.08.2009, ¬адим арасьов, дл¤ ”ѕ
„итайте також:
ёщенко в≥дпов≥в ћедведЇву. Ћист
»з –оссии. — любовью?!
” –оссии осталось несколько лет, чтобы "обуздать" ”краину
≤нш≥ статт≥...
-© 2000-2009 ””крањнська правда“
ѕередрук матер≥ал≥в т≥льки за на¤вн≥стю г≥перпосиланн¤ на
www.pravda.com.ua
ѕост≥йне посиланн¤ ц≥Їњ статт≥: http://www.pravda.com.ua/news/2009/8/13/99825.htm